14

Свобода

Мрії та втоми, хто ви без мене? Я вбачаю в кожному вашому кроці в безодні, Ту що пропитана злобою та моїм болем в турботі, Я не знаю хто ви, але так, я не можу винести цю біль просто так. Ці печалі, невдачі, які спіткали все моє життя покрите печаллю, Зникли поза гладдю та невіданой даллю, Й хоч я не знаю тих країв, що за мной день за днем споглядали, Побачила як пропитані поглядом жалю мене з гімном поливають, Відкрилось мені пекельним та болісним шляхом їх справжні очі, Тих, що десь там заставляли найбільше йти до тих, хто руку свою протягав за найбільше. Знаю та впевнена, що у цій простоті та невдачі, яка вже не обумовлена нічими думками та пекельним бажанням, Забрати той дар що живе у мені, або інші егоїстичні думки, що спіткали до цього фіналу, Самі мої дії чи злі сприяли цьому — я не знаю, що з цього більше мене врятувало, Але дару не має більше зі мною це факт, не було моєю ціллю його зберегти хоч би як. Пелену ті істоти накривали на мої очі в самі тяжкі мої дні, Та тримали мене на прив'язі без шансу вдихнути повітря без чийогось укору, Та після стількох невзгод та шаленого болю я пробивала шлях на волю, Бажала одного отримати натомість — свободу! Свободу на смак як мати вибір, що кою, Не знаю чи справді помру без шансу попасти в якусь безодню, Чи піймають мене колись в іншу безодню, Чи зникла в мені та іскра, що потрібна для бою, Не знаю хто й що зловить в ту тою, Але не боюсь я смерті, вічного чи фізичного болю, Кращє так, чим померти без шансу на волю.
- Name
October 23, 2026
3:49 AM

More on Poeta

Discover more poems