9
Втоми
Чи можливо дістатися висоти у мрії, не піднімаючись нікуди?
Ти не піднімаєшся до мрії, а живеш у вічному падінні,
Давай подивимемось на це тут, в моменті,
Бо здається не є цей шлях таким однозначним,
Є великий шанс пізнати смак втоми,
Якщо відразу обрати високу вись як власну ціль.
Здається тобі, на самому дні ти став уже ніким,
Стільки життів на землі, стільки ж цілей у меті,
Але бажано тверезо спостерігати тобі,
Не тільки люди тримають туди курс,
Й пташка прямує за бажанням своїм,
Раз ти маєш безліч їх у своїй душі, обережно ступай завжди,
Навіть прозорий шлях свої пастки має, бо всі крокують по ним,
А от шлях внизоті потритий мраком та темною мглою.
Різниця в тому, що це лише твої невідомі дороги,
Попавши донизу, душу твою сковали кайдани,
Здається, що ти більше ніхто, а отже, далі не дійдеш, взагалі ніяк,
Лиш застряг у пітьмі цій та сили не маєш іти.
Існує стільки яскравих душею людей та сяють мов янголи ті,
Ніхто з них не повернеться в твій бік, й ти вже нецікавий нікому,
Ти, ніби їхній шлях обравши, вспорхаєш до мрії,
Обираєш стати на міцні ноги, нести тяжку долю свою.
Однак падаєш знову й знову все нижче й нижче, аж поки..
..Душа не може піднятися ніяк, й з нею говорить лиш біль.
Ось тут відступись, бо кайдани навіки до долу тебе притягли,
Бачиш, ані кроку ступити не можеш, а отже, не піднімешся ти,
Зупинись вже нарешті, дай дію кінцевому фіналу без волі,
Фіналу, що всіх на цій планеті чекає,
Не дасть тобі доля приємного шляху до нього,
Тому очі опусти, лише тут твоє місце завжди.
Сам помітив, страшену заметіль угорі, якої не видів раніше,
Не цікавить твоя мрія в тій порі, й крил не розправиш,
І кайдани не поправиш, бо не маєш вже сил бажати чогось,
Й знаєш, що страхи не зламати, їх надто багато в тобі,
На шляху своєму не уявиш себе знову назовні.
А раптом ця біль освітить дорогу внизу?
Можливо це й є майбутнє у тяжкій розпачі твоїй?
(Засвоїв ти, що таємної мрії не так легко позбутись комусь,
А от явній усім, дуже легко чомусь,
Береш ти страхи як топливо лиш,
Й замість сяйво небес, сміливо падаєш у азартову гру,
Обрав найдовшу у світі дорогу з постійним падінням в пітьму.
Чи цей шлях такий довгий, як всі кажуть тобі?)
Дуже швидко засвоєне горем приходить на ум,
Як же легко позбутись відкриту мрію твою,
Однак невідомим опором стануть міліони страхів,
Ніхто не вирве опору з під ніг, якої не маєш,
Ти дійдеш туди куди ноги не підуть,
Ти дійдеш туди, куди раніше дорога закрита була,
З азартовим страхом в очах, ступаєш все в нижче полум'я далі.
Покритою таємницею мрії та майбутні кроки твої,
Поки сміливо ти мчиш нагору з вічним падінням до долу.
У інших явні бажання розривають по шматочку кожен сам собі,
Гадаєш ти з болем, чи не обратив ти найдовшу у світі дорогу.
А чи насправді це такий довгий шлях нагору?
- Name
October 23, 2026
11:46 AM


